"Чому їм не цікаво?!".

 Їду додому у маршрутці. Вся у своїх думках  і тут чую гучну розмову двох літніх жіночок про те, що: «Дітям ніщо не цікаве! », «Вони нічого не хочуть робити!», «Нічого не прагнуть!», «Діти не хочуть вчитись!», «Їм би лише сидіти за комп’ютером!». В голові закрутилось питання: "Чому їм не цікаво?!".
 Так, насправді кожен звинувачує іншого – батьки вчителів, що ті не можуть зацікавити дітей; вчителі батьків, за виховання та  відсутність культури та ще багато чого.
Та все ж їм цікаво,  коли вони  : 


 



* дізнаються або вчаться робити щось нове;
*забувають про страх помилок, а вчаться на них (загроза  «оцінки» відступає на другий план);
 *роблять щось разом- в команді (навчання стає ще інтенсивнішим і цікавішим);
 *змагаються з іншими командами і відразу бачать результат свого навчання та дій:
 *хочуть продовжувати – «відігратись», наступного разу краще застосувати нові знання та навички (хочуть перенести ці знання та навички на інші задачі);
*відчувають впевненість у своїх знаннях, бо вони вже не просто «знають», а «вміють» застосовувати ці знання, у них вже є досвід

Дата публікації: вівторок, 24 лютого 2015 р.

2 коментарі :

  1. А коли ще батькам і вчителям об'єднати зусиллям над тим, щоб дитина крок за кроком ставала успішною, то вмить пропадає невпевненість, з'являється інтерес до вивчення і самовдосконалення.

    ВідповістиВидалити
  2. Погоджуюсь з Вами. Що посієш, те й пожнеш, - говорить наше українське прислів’я. Посіяв байдужість – пожнеш зневагу.

    ВідповістиВидалити