Концепція «Я – громадянин світу»



У процесі педагогічної діяльності пропоную власний філософський підхід до впровадження концепції «громадянства світу» у класі, як класний керівник. 
Ми приходимо у Світ − великий Організм, де єдині для нас і Сонце, і Місяць, і Зорі , і Земля, і Повітря... Чому ми прийшли? Щоб Жити. Для чого ми живемо? Щоб знайти Щастя. У чому наше Щастя? Щастя − це те, у чому знаходимо Радість. Вона народжується через Досвід сприйняття цього Світу. У кожного з нас різний досвід. І залежить він від того, що ми знаємо про навколишній світ, як розуміємо власну роль та місію у ньому. 
Парадоксальність нашого буття веде до усвідомлення нерозривного зв’язку кожного з людством, себе як частину людства. Людина – це не тільки природні (емоційні та матеріальні) потреби… Відчути себе громадянином світу може тільки та людина, яка здатна взяти на себе відповідальність… не тільки за своє життя, але й за життя іншого. Таке усвідомлення є необхідною передумовою громадянсько активної та морально відповідальної життєвої позиції людини у ході інтеграції людства в єдине ціле, де є взаємозалежність та взаємозв’язок. Глобалізоване суспільство здатне жити комфортно, усвідомлюючи та поділяючи спільні цінності Життя. 
Упроваджуючи концепцію "громадянства світу" у класі, фокусую на особистісному досвіді учня. Вважаю, що основне завдання полягає у формуванні: 
по-перше, ціннісних ставлень та переконань дитини щодо її значимості у сім’ї, класі, ліцейній спільноті, територіальній громаді, державі, світі. Це те, на чому вона стоїть, у чому має відчувати опору; 
по-друге, відповідальності, а саме: приватної (відповідальність за себе), особистої (відповідальність за інших людей) та суспільної (відповідальність за суспільство, в якому ми живемо). Відповідальність завжди співвідноситься з дією; 
по-третє, толерантності як здатності сприймати без упередження та агресії думки, що відрізняються від власних, а також − особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань − умова стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах. Кожна окрема свідома особистість є своєрідним «пазлом» побудови світової спільноти. 
Успіх у своєму класі я бачу через процес становлення дитини як відповідальної та толерантної особистості, яка стає повноцінним громадянином з власною позицією, впевненою і успішною людиною. Приємно читати відгуки про своїх учнів у засобах масової інформації, соціальних мережах тощо. Успіх – це… коли несподівано приходить кур’єр… і десь із Чехії тобі передають квіти із словами вдячності; це… коли у день народження несподівано з’являються у повному складі випускники з оберемком троянд; це… коли у найтрагічніший день мого життя прийшли зі словами «Ви нам потрібна». Успіх − це… коли бачиш, як зростає зерно, яке сіяв з любов’ю.

Дата публікації: пʼятниця, 19 жовтня 2018 р.

0 коментарі :