Технологія інтерактивного навчання

Інтерактивні методи на уроках історії та правознавства

 як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів.

Те, що я чую, я забуваю.

Те,що я бачу й чую,я пам’ятаю.

Те,що я роблю,я розумію.

Конфуцій

У світлі реформування освіти в Україні постає завдання щодо обґрунтування наукових засад дальшого розвитку й підвищення пізнавальної самостійності та активності учнів у навчальному процесі. Вирішальне значення у розумовому розвитку відіграє цілеспрямоване навчання учнів, у ході якого вони оволодівають знаннями, вміннями та навичками. Для розумового розвитку учнів важливо не тільки формування фонду знань, але й своєрідних розумових прийомів, операцій, добре відпрацьованих та закріплених, які можна віднести до розряду інтелектуальних умінь.

Слово  «інтерактив» походить від англійського inter – «взаємний» і act – «діяти», тобто інтерактивний – це побудований на взаємодії, діалозі.

 Сутність інтерактивного навчання полягає у тому,що навчальний процес відбувається за активної взаємодії усіх учнів і стимулює їх пізнавальну активність, самостійність. Це співнавчання, взаємонавчання(колективне, групове, навчання у співпраці),де учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Найголовніше завдання, яке ставлю перед собою  в будь-якій ситуації - створити в групі творчу атмосферу, більше того,як  педагог повинна розуміти  психологічну сутність цього процесу. Це насамперед не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини. Перед і мною стоїть завдання державної ваги – сформувати покоління всебічно розвинених, свідомих громадян, гідних високої місії – будувати і жити в цивілізованій європейській державі. Без належного рівня правових знань і навичок дослідницької роботи,а також цілісного осмислення історичного минулого нашого народу  неможлива участь особи у суспільному та державному житті.

Щоб досягти поставленої мети, в процесі роботи гуртка суспільних дисциплін керуюсь такими  засадами:

 1. Здійснення особистісного орієнтованого підходу, тобто індивідуалізація навчання і орієнтація на конкретного учня.

 2. Створення умов для розвитку навичок  ефективної роботи з різними джерелами,самостійного аналізу та синтезу історичних подій; самостійного здобуття нових знань, формування вміння працювати різними методами наукового дослідження,

 3. Впровадження в процесі роботи інноваційних технологій та нетрадиційних форм навчальної й виховної роботи.

 4. Формування громадян-патріотів, які відзначаються високим рівнем правової культури та правосвідомості, широтою мислення, глибокими професійними знаннями

 У центрі навчально-виховного процесу  ставлю вихованця, який відчуває себе співавтором заняття, має всі можливості розвивати здібності, нахили, може контактувати з наставником як особистість з особистістю.  Прагну створити умови, що спонукали б учнів творчо мислити та діяти на власний розсуд. Дбати про розвиток таких якостей, як компетентність, підприємливість, вміння приймати ефективні й нестандартні рішення. З метою організації творчої діяльності учнів, розвитку вмінь та навичок застосовувати знання в нестандартних ситуаціях, навчання їх самостійного пошуку істини на заняттях, створити доброзичливу психологічну атмосферу, коли визначається право учня на помилки, поважається його почуття власної гідності, здійснюю  індивідуалізацію навчання. В організації навчальної діяльності  керуюсь принципами системного підходу, які передбачають:

·         реалізацію процесу засвоєння знань як певної цілісності взаємопов’язаних елементів (сприйняття – розуміння – запам’ятовування – узагальнення і систематизування – застосування);

·         структурування змісту навчальної дисципліни.

Психологи вважають прагнення до пізнання основною рушійною силою розвитку людини на будь-якому етапі її життя. В навчальних закладах викладачі  поставлені в умови „вічного” пошуку та урізноманітнювання форм і напрямків формування пізнавального інтересу учнів.

 Відомий педагог середини XVIIст. Ян Коменський вивів стрункий постулат «Мистецтво навчання не потребує нічого іншого, крім умілого розподілу часу, предметів і методів…»

Педагогічний досвід доводить, що досягнути справжньої майстерності в цій справі можливо лише за умови постійного підвищення свого фахового рівня та обміну думками з колегами. Потрібно орієнтуватись на використання різних видів навчання, які активізують процес засвоєння правових знань, коли учневі комфортно спілкуватись з учителем - вчителем, який вірить в нього і вміє виростити йому крила.

 Дуже важливим , на мій погляд,є перше враження, яке формує в учнів ставлення до предметау дослідження- це відповідність вступної лекції принципам доступності, зв’язку навчання з практикою та повсякденним життям, цілеспрямованості й мотивації. Іншими словами, - учень повинен вийти з першого заняття переконаним „Мені цікаво. Це зовсім не складно, оскільки я зустрічався з цим у реальному житті, але дуже важливо, бо це моє життя і моя держава!” Дійти такого висновку повинна допомогти наочність. яка активізує пізнавальний інтерес учнів.

Готуючись до ефективного  заняття велику увагу приділяю таким моментам:

ü  старанно розробляти структуру уроку, критерії оцінювання ефективності заняття, готувати запитання і можливі варіанти відповідей;

ü  стимулювати учнів до попередньої підготовки до уроку (виконання випереджальних завдань, опрацювання додаткової літератури);

ü  на початку уроку за допомогою вступної бесіди, анкетування, обговорення міні-проблеми з'ясовувати рівень базових знань учнів з теми;

ü  передбачати різні види активізації розумової діяльності учнів через використання особистісно орієнтованих технологій навчання;

ü  правильний підбір методу унаочнення матеріалу. Найчастіше це структурно-логічні схеми,що містять добірку відповідних термінів; ключове слово для полегшення їх тлумачення,формування «асоціативного куща»; структуризацію їх властивостей або елементів; причинно-наслідкові зв’язки механізму їх реалізації або взаємодії;

ü  серед форм організації навчального процесу віддавати перевагу груповим, зокрема організації навчання малими групами зі змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників. Робота в групі проводиться на основі міжособистісного спілкування учнів з учителем за допомогою організатора спілкування чи безпосередньо один з одним у складі групи.

Найчастіше групову роботу використовую  під час закріплення матеріалу, поєднуючи її з різними методами навчання. Ось деякі з них.

 «Діалог». Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення, яке реалізується у формі кінцевого тексту, складеної схеми тощо. Після обговорення проблеми групи створюють заключний текст, записують його на дошці. Спеціальна група експертів узагальнює складені групами тексти та пропонує кінцевий варіант, який заноситься до зошитів.

 «Диспут» — вивчення групами протилежних позицій з проблеми. Клас поділяється на дві робочі групи та групу експертів. Одна група відстоює позитивну оцінку події, інша заперечує;

«Займи позицію»-озвучення протилежних поглядів з однієї проблеми,учні можуть в процесі аргументацій позицій приєдюватись або змінювати позицію;

 «Конференція». Групи розглядають одну проблему, але під різними кутами зору. Кожна група репрезентує певний погляд на проблему економістів, юристів, політологів, психологів тощо. «Мнемотурнір» нагадує ігри «Що Де Коли», «Брейн-ринг». Групи по черзі формулюють запитання з означеної проблеми, інші протягом хвилини обговорюють варіант відповіді, після чого представник групи відповідає.

Як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність багатофункціональна. У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що слабкі учні в цій роботі виконують будь-яких вправ за обсягом на 20—30% більше, ніж у фронтальній. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня.

Таким чином, групова навчальна діяльність, порівняно з іншими організаційними формами, має низку переваг :

1) за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

2) висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

3) формується вміння співпрацювати;

4) формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

 5) розвиваються навички навчальної діяльності (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

Велику увагу приділяю шляхам активізаці ї  пізнавального процесу навчальної діяльності. Важливе місце у цьому процесі відводиться іграм та ігровим елементам. Адже це можливість у завуальованій формі перевірити ґрунтовність, оперативність та усвідомленість здобутих знань. Мета гри — забезпечення переходу від пізнавальної мотивації до професійного зв'язку з появою потреби у знаннях та їх практичному застосуванні в умовах навчального процесу. У грі використовуються прийоми, що «розкріпачують» учнів. Багато ігор передбачають уміння викладати свої думки у зв'язній і зрозумілій формі, з використанням відповідної термінології.

Великий педагог К.Д.Ушинський стверджував, що для дитини гра — це «дійсність, і дійсність значно цікавіша, ніж та, яка її оточує. Цікава вона для дитини тому, що зрозуміла, а зрозуміла тому, що частково є її власним творінням».

. Учні здобувають навички самонавчання. Рольова гра допомагає учням здійснити перехід від засвоєння матеріалу на репродуктивному рівні до репродукування ідей. Рольова гра виховує потребу знати, щоб не опинитися поза грою Застосовуючи на уроках активні методи навчання, потрібно прагнути підготувати дітей до участі у громадському житті. Виховуючи в них почуття впевненості у собі, у своїх діях і, разом з тим, критичне ставлення до своєї особистості, намагатися формувати у них повагу, толерантне ставлення до людей.

Проектна робота як метод інтерактивного навчання активізує пізнавальну діяльність учнів. Проектна робота ставить завдання – розробка власної моделі, процедури, схеми, під час виконання якої учні набувають корисних дослідницьких навичок. Проекти можуть бути довготривалими, на виконання яких виділяється декілька уроків, частина декількох уроків, і короткочасними, які можна розробити упродовж одного уроку або навіть певної його частини. Підготовка, виконання  і презентація проекту займає значно більше часу, ніж виконання традиційних завдань.

Важливо, не допустити розумового ледарства назанятті, яке В.Сухомлинський вважав «небезпекою, що морально калічить людину», щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним. Необхідно постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ними досягнуто, почуття власної гідності, добрий настрій, за якого працюватиметься швидше і результативніше. Для цього треба поєднувати комплекс методів і прийомів, які активізують творчу і пізнавальну діяльність усіх, без винятку, учнів шляхом взаємовпливу вчитель – учень – учні – учитель.

 В країнах Заходу, зокрема в освіті Франції, Великобританії  використовують інтерактивні технології.

Дослідження та подальша розробка проблеми над ,якою працюю  потребує вивчення досвіду педагогіки та практики української школи як минулих років так і сучасності. Цікавий факт, у школі організованій А.Рівним у 1918 році,учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоювали програму 3-4 років навчання..Вже на початку 1930-х років українська школа перетворилась на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану.Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання знаходжу у працях В.Сухомлинського,вчителівноваторів19701980хроківВ.Шаталова,С.Лисенкова,Ш.Амонашвілі,Є.Ільїна.Та найбільшу увагу привертають роботи О. Пометун, П.Вербицької, І. Сушка,Л.Пироженко,які відповідають вимогам сьогодення. Неможна залишити поза увагою науковий доробок дослідників різних технологій навчання: Баханов К.О. «Традиції та інновації в навчанні історії в школі.» Дидактичний словник-довідник., Михальчук В. « Дидактична гра з правознавства»;  Нестеренко Т., Богданова О. «Методика інтерактивного навчання на уроках правознавства і історії України»;  Поліщук Л. « Рольова гра на уроках історії та права»;  Майданик О. «Формування пізнавального інтересу учнів до правознавства в умовах закладів нового типу».

Дата публікації: