Батьки І діти

Виховна година. Бесіда з моїм 10-П про те, що відбувається в Україні і що буде...Піднімається моя сором'язлива, тихенька Христя: "А можна я прочитаю вірша моєї мами?" Клас затих, а її голос став сильним та впевненим. Серця усіх наче забились в одному ритмі і тишина... 
Пропоную прочитати і Вам його (з дозволу автора).
Ой, Звіре війни, не рви мою душу.
Не пхай свої кігті у рани живі.
Я серце Згвалтоване вилічить мушу.
Прошу тебе, Звіре, не треба, іди.
Ой, Звіре війни, напився вже крові,
Нажерся вже м’яса із наших дітей.
Тобі не здолати ні віри, ні волі.
Не стане тобі ні грошей, ні ідей.
Звіре війни, не маєм вже страху!
Лишилась огида й питання:  «За що?»
Довіру ти нашу добив вже до краху.
Для тебе, як завжди ми є ніхто.
Звіре війни, покажи своє лико:
В подобі людській сатанинське дитя
Тебе переможем з молитвою тихо,
Попросим про це ми Самого Христа.

Щербина О.С.

 02.06.2014р 
Дата публікації: неділя, 15 лютого 2015 р.

3 коментарі :